Мамо, розкажи про Чорнобиль мені,
Я знаю геть
мало про ті квітневі дні.
Чому називають
те місто « відчуження зона»,
І люди на фото
в комбінезонах?
Те страшно згадати, дитино
моя.
Від вибуху атома здригнулась
земля,
Здійнявся в повітря стовп смертельного пилу,
Хто був поряд із станцією,
скоро загинув.
На квітучій землі серед
поліської місцини
В реакторі стався вибух
через необачність людини.
Невидима смерть на довгі
роки
Спустошила місто і села,
ліси та річки.
В місті тому тиша панує, там
ніхто не живе,
Лиш у покинутих хатах вітер
реве.
Багато років минуло відтоді,
Але на життя сподіватись там
годі.
Давно вже річка Прип’ять сумує одиноко,
А навкруги Чорнобильська
трагедія лиш оха.
Не чути вереску і сміху
дітлахів,
Людині за недбалість довго
ще спокутувать гріхи!
Це страшно навіть і згадати,
Коли країну спіткала велика
катастрофа,
Коли в новинах світ змушений
був показати
Появу в Україні своєї
ядерної Голгофи.
І час у вічність ніби канув
і застиг,
Як над Чорнобилем виріс
ядерний гриб.
Четвертий реактор вибухнув
адом страшним,
Загинуло все, що було поряд
з ним.
Стронцієвим попелом вкрило
землю і хмари,
А України герої до місця
аварії все прибували.
І розуміли, що від радіації
не врятуватись.
Ціною власного життя закрити
очаг намагались.
Згораючи у полум’ї, власними тілами вони закривали,
Невидиму смерть в саркофаг
заривали.
Багато загинуло, ще
більш,опромінені, умерли пізніше,
Але не дарма- тепер в зоні
відчуження тиша.
Ця тиша дзвенить у вухах та
бентежить,
Життя тут немає, все лиш
тіні належить.
Дитячі майданчики
самотній вітрило здуває,
Жахливо поржавілою гойдалкою
грає.
Ця тиша і пам’ять, і крапля надії,
Що не повторяться ті минулі
події.
Надія на те, що вернеться
життя
В Чорнобильську зону із
небуття!
Балута Марина 10 клас
Немає коментарів:
Дописати коментар